«Гамлет» — квір-шоу з елементами стендапу. Це вистава за мотивами класичного твору, але в інших історичних і соціальних реаліях, з іншими цінностями й поглядами на життя.
Розенкранца грає дівчина, Гільденстерн — фемінний хлопець, актори танцюють вог на сцені, а смерть героїв викликає іронічні думки — як такі зміни прокоментував би Шекспір? Сподіваємося, що містер Вільям зацінив би.
Поставити виставу точнісінько по трагедії Шекспіра ми як сучасний театр не можемо собі дозволити. Тому що наша місія в роботі з класичними творами — знаходити з героями того часу спільні проблеми та разом з цим підкреслювати те, що в наші часи не актуально і навіть трошки дико.
Раніше люди жили в замках, билися за трон, отруювали вином ворогів. Чоловіки прагнули до лицарських ідеалів, хотіли бути мужніми, вірними, чесними. Жінка була втіленням кращих людських властивостей — краси, доброти, грації, розуму. Зараз ми живемо в часи, коли чоловікам не обов'язково доказувати свою мужність, а жінкам бути просто берегинями вогнища без амбіцій і досягнень. Люди змінюють стать, кохають один одного незалежно від гендерної ідентичності, роблять камінг-аути, самовиражаються через одяг, танці, хобі.
У виставі ми також міркуємо "бути чи не бути", але паралельно переосмислюємо гендерні стереотипи, мужність і жіночність, способи самовираження і моральні цінності. Драматургію Шекспіра ми дуже поважаємо. Тож взяли на себе сміливість подивитися на «Гамлета» крізь призму сьогодення, але основну сюжетну лінію все ж таки зберегли.
Ми поєднали паралельні всесвіти та ось яке хуліганство вийшло:● Гамлет виявляється не такий вже героїчний, а іноді навіть інфантильний.● Жабо, манжети та кинджали нормально так доповнюють танці в стилі Vogue.● Навіть після смерті можна влаштувати стендап.● Герої трагедії можуть сваритися з глядачами, а не тільки між собою.● Жінка має право змінити хід подій (дякуємо, 21 століття).● Якщо деякі герої змінюють гендерну ідентичність, на історію Шекспіра це ніяк не впливає.