ТЕАТР — МІСЦЕ ДЛЯ ТВОРЧОСТІ ЧИ ХРАМ ДЛЯ СЛУЖІННЯ?Перед вами розкриються правдиві історії з життя харківських театральних діячів та діячок. Якщо ви думали, що театр — це «храм мистецтва», де люди служать ідеям і жертвують усім заради народження великого та прекрасного, ми покажемо вам іншу реальність. Але треба розуміти, що ми маємо такий уклад не тому, що є група злих людей, які бажають зробити з театру релігію. Жорстка ідеологія та релігійні мотиви проросли в театрі крізь декілька поколінь і мають в своїй основі психологічні травми на фоні соціальних проблем.

РОБОТА З ПСИХОЛОГІЧНИМИ ТРАВМАМИ ТА ПОШУКИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯЦя вистава — спроба відрефлексувати травми попередніх кількох поколінь, усвідомити, який вплив на нас мала радянська політика з її цензурою, репресіями, Голодомором, як вплинула на психіку Друга Світова Війна, і що ми можемо зробити з цим досвідом.
Ми прагнемо запустити процес подолання тиші навколо незручних тем. Бажаємо підтримати процес боротьби із культурою мовчання, знайти шляхи подолання страху, методи роботи з маніпуляціями та уникнути вигорання в нашій професії.

В ОСНОВІ СЮЖЕТУ ТІЛЬКИ ПРАВДИВІ ІСТОРІЇВ основі сценарію анонімні історії реальних театральних діячів та діячок. Ми взяли інтерв'ю майже у 30 людей, що займають різні посади — акторів/-ок, режисерів/-ок, викладачів/-ок, представників/-ць та різних театральних цехів.